4 лапы - Выпуск №1 "Немецкая овчарка"

АНОНС:
Сьогодні у програмі:

- Втілення мрії - Хоранд фон Графрат! Справжній арієць. Сильний, витривалий, відданий! Історія однієї породи.

- «Дай, Джим, на счастье лапу мне…» Ваш чотирилапий вихованець звісно не говорить, але все розуміє, слухається і виконує. Основи дресури від спеціалістів.

- Знати обов’язково! Всього одне маленьке щеплення, захистить вас і вашу собаку, від багатьох величезних проблем! Поради ветеринара!

- Щоб такого погризти? Собачі сніданки, обіди і вечері – джерело енергії, здоров’я і радості! Спеціалісти рекомендують.

- «Бетховен», «Білий Бім, чорне вухо», «До мене, Мухтар» - де ти собачий Оскар? Чотирилапі на великому екрані!

1. Мої вітання! Обласний державний телеканал розпочинає новий цикл програм про найвідданіших, найвірніших, найчесніших друзів чоловіка. Якщо хтось подумав, що мова йтиме про дружин, той помиляється… Насправді мова йтиме про собак. В ефірі програма «Чотири лапи», і мене звуть Борис Майоров.

АНОНС

2. Отже розпочинаємо. І по перше - пропоную познайомитись. Я вже вам представився, а от наша героїня ще чекає свого часу, і я певен дочекається. Отже в історичній рубриці у нас знайомство з породою – ротвейлер, не плутати з Рокфеллером, і увага на екран.

ЗНАКОМСТВО

3. Пам’ятаю давно, у дитинстві приїжджаючі до бабусі у село, я знімав з прив’язі її охоронця, дворнягу Дружка і виходив з ним за двір. А коли мене оточували місцеві дітлахи, любив похвалитися перед ними своїм вмінням дресирувальника. Тим більше, що команду: «Дай лапу» наш Дружок звідкілясь знав і виконував на відмінно. А про те, які ще команди повинна знати ваша собака далі у програмі.

ДРЕССУРА

4. Пам’ятаєте відому пісню про те, що «собака бивает кусачей, только от жизни собачей». Якщо розібратись, що мається на увазі під собачім, вибачте, життям, то перше що приходить у голову, це наявність проблем зі здоров’ям. Погодьтесь. Адже якщо у вас болить зуб, крутить суглоби або по вас повзають кусючі комахи, ви також як мінімум завиєте, а що вже говорити про братів наших менших. Ну а про те, як уникнути проблем зі здоров’ям ваших підопічних дивіться далі.

КЛИНИКА

5. Ну, що ж ми добре попрацювали, а тепер час і перекусити. Особливо це буде необхідно вашому чотирилапому вихованцю. Але той, хто думає, що годувати собаку означає лише: сип побільше, причому всього і відразу той помиляється. Саме про це ми поговоримо з суддею міжнародної категорії.

ПРО ЕДУ (МАГАЗИН)

6. На сьогодні все, мені залишається додати, якщо у вас дома живе чотирилапий друг і ви дуже хочете про нього розповісти у нашій програмі, якщо ви хочете підняти якісь питання пов’язані з вихованням або життям собаки взагалі телефонуйте за тим номером що зараз з’явиться на екрані, спробуємо вам допомогти. З вами був Борис Майоров і програма «Чотири лапи». А на останок наша весела і остання рубрика: «Чотирилапі на великому екрані»


ІСТОРИЧНА РУБРИКА
Отже сьогодні знайомимось з походженням однієї з найрозумніших і найвідданіших своєму хазяїну порід собак – німецької вівчарки.

Найдавніші предки німецької вівчарки це великі, сильні і вражаюче витривалі пси, що охороняли стада домашніх тварин і майно хазяїна. Саме такі собаки згадуються літописах VII століття.
Селяни цінували їх за розум і витривалість, і як наслідок… нещадно експлуатували.
Переганяючи стада овець ці собаки в день «накручували» до 200 кілометрів! Для порівняння: Вовк, жахливий хижак, якого, як відомо ноги кормлять може пробігти за добу приблизно 80 кілометрів.
Крім того, давні предки німецької вівчарки відмінно тримали оборону від сірих хижаків і навіть у бою з диким кабаном один на один могли його порвати. Поважали їх і мисливці особливо за незвичайне чуття на борсука або того ж кабана.

Наприкінці 19 століття на території Германії існувало два основних типи вівчарок: тюрингська та вюртембергська. Перша мала коротку шерсть, стоячі вуха і загнутий у кільце хвіст. До недоліків породи відносили фізичну слабкість і боягузство.
Вюртембергські вівчарки мали міцніший кістяк, грубішу і довшу шерсть, напівстоячі або висячі вуха і опущений вниз хвіст шаблевидної форми. Вони були великими, костистими, з хорошими задніми кінцівками. За робочими якостями вони перевершували тюрингских завдяки великим розмірам і здоровій нервовій системі.
Для того, щоб отримати хорошу робочу породу була зроблена спроба схрестити саме цих вівчарок між собою.

Першим заводчиком німецької вівчарки став полковник кавалерії Макс фон Штефаніц, який вивів стандарт породи і написав монографію. Розпочалося усе навесні 1899 року. На одній з виставок собак фон Штефаніц купує пса на прізвисько Хоранд фон Графрат. На його думку це був ідеал службової собаки, який ніби чекав дотику руки заводчика.
Пізніше у своїй книзі «Німецька вівчарка» фон Штефаніц писав: «На той період Хоранд фон Графрат служив для нас втіленням мрії. Він був пропорційно складений, мав міцний, сильний кістяк, прекрасні лінії тіла, благородну осанку і чудову форму голови. Це був собака з досконалими рухами і безстрашним характером».

Для в’язок Хоранду підбирали однотипних з ним самиць. І через чотири роки на світ з’явився прямий предок нинішніх німецьких вівчарок.
А уже за двадцять років, до слова, дуже короткий термін за мірками кінології, порода в основному була сформована.
Відомо, що до 1923 року в рядах «Товариства німецької вівчарки» налічувалось двадцять сім тисяч членів.